Умови перегляду

Ми вже згадували умови перегляду, але що спільного у цього поняття із «точками білого кольору»?

Насправді, дуже багато. Точки білого кольору описують тип умов спостереження.

Отже, зазвичай, під умовами перегляду ми маємо на увазі освітлення та декор приміщення, у якому ми переглядаємо зображення. Наші очі намагаються взяти до уваги одразу кольори, на які ми дивимося активно, (кольори зображення) та кольори, на які ми не дивимося активно (кольори приміщення), а це означає, що на те, як виглядає зображення, впливають одразу обидва набори кольорів.

Ліворуч: зіпсуємо Вермера, додавши яскраво-пурпурове тло, яке привертатиме більше уваги за саму відому картину. У центрі: набагато нейтральніше тло, яке не сподобається оформлювачу інтер’єра, але підкреслить кольори. Праворуч: приблизний колір, на тлі якого цю картину виставлено у Королівській галереї Мауріцгейс, принаймні на момент відвідування її автором підручника. Початкове зображення взято зі сховища зображень Вікіпедії.

За цим прикладом можна зрозуміти причину, через яку кураторів музейних виставок може дуже роздратувати бажання декораторів інтер’єра пофарбувати стіни у яскравий червоний або синій колір. Такі фарби стін можуть разюче змінити вигляд картин. А це, якщо ми розглядатимемо картини художників, які відомі тонким відчуттям кольорів, зокрема Вермера, може призвести до жахливих наслідків.

Освітлення є іншим компонентом умов перегляду. Цей компонент може мати величезний вплив на вигляд зображення. Зокрема, освітлення впливає на вигляд усіх кольорів. Наприклад, якщо ви намалюєте картину з соняшниками і маками, надрукуєте її і скористаєтеся яскравим жовтуватим освітленням, соняшники буде не відрізнити від білого тла, а маки виглядатимуть помаранчевими. Цей ефект називається метамерією. Загалом, це те, чого слід уникати у конвеєрі керування кольорами.

Прикладом проблем, які пов’язано із метамерією, є випадок порівняння кольорів з різних джерел.

Наприклад, нехай ви створюєте дизайн для друку червоної футболки, колір якої не є яскравим, але і не є зовсім тьмяним червоним. Ви хочете, щоб кольори надрукованого зображення добре поєднувалися із кольором футболки. Отже, ви створюєте фіктивний шар тла, який буде приблизно таким самим червоним, так, як ви бачите цей колір, і малюєте на шарах над цим фіктивним шаром. Коли усе готове, ви приховуєте цей фіктивний шар і надсилаєте зображення із прозорим тлом для друку.

Але коли ви отримаєте футболку після друку, ви зауважите, що усі ваші кольори виглядають не так, якось інакше і, мабуть, жовтувато (і коли це футболка стала пурпуровою?).

Ось тут проблема виникла через точку білого кольору.

Ймовірно, ви бачили футболку у кімнаті з білими стінами, у світлі ламп розжарювання, оскільки як справжній художник розпочали роботу вночі, коли найлегше творити. Втім, випромінювання ламп розжарювання відповідає температурі абсолютно чорного тіла приблизно 2300-2800K, тобто ці лампи дають жовтувате світло, яке офіційно називають «Точка білого A».

З іншого боку, екран вашого комп’ютера має відповідну температуру абсолютно чорного тіла 6500K, також відома як D65. Це набагато синіший колір світла, ніж у ламп.

Погіршує ситуацію те, що принтери друкують з використанням точки білого D50, кольору білого паперу, який освітлено прямим сонячним промінням.

Тобто, розглядаючи кольори вашої футболки вночі, ви сприйняли її червоний колір у жовтуватому освітленні. Якби ви спостерігали його у розсіяному денному світлі у похмурий день (приблизно D65) або створили зображення в умовах безпосереднього сонячного освітлення і намалювати вашу картинку з використанням профілю D50, колір би був набагато ближчим, отже створене вами зображення не було б таким жовтуватим.

Застосування фільтра балансу білого певним чином встановити відповідність кольорів за середнім тоном, але набагато кращих результатів можна досягти, якщо від початку створювати зображення для отримання бажаного кольору результату.

Тепер, з технічної точки зору, ви могли б швидко виправити це застосуванням фільтра балансування білого, зокрема фільтра з G’MIC, але оскільки цю помилку виявлено наприкінці процедури виробництва, вас, на жаль, буде обмежено у використанні можливих кольорів при створення продукції.

Іншим прикладом, коли метамерія псує зображення, є проєктування зображення на екран.

У нас була презентація, де ми намалювали одну частину кругу червоним, іншу — жовтим, а решту — пурпуровим. На комп’ютерному екрані відмінність між усіма цими кольорами є очевидною.

Втім, під час проєктування на екран світло у кімнаті буде увімкнено, а тони кольорів спотворено, і жовтий стало важко відрізнити від білого. Крім того, оскільки світло є дещо жовтуватим, пурпуровий набув червонуватого відтінку, його було важко відрізнити від червоного. Тому із нашою графікою було важко розібратися.

У обох випадках ви можете скористатися засобами керування кольорами Krita для виправлення ситуації, але, найкраще, просто мати це на увазі, оскільки Krita навряд чи зможе виправити те, що ви розглядатимете кольори вночі, чи те, що власник приміщення для презентації не хоче вимикати світло.

Інакше кажучи, якщо у вас немає профілю дисплея, який використовує таблиці пошуку (LUT), зокрема OCIO або профіль ICC cLUT, точка білого не багато чого змінить при виборі робочого простору через особливості у робочому процесі із ICC v4, при якому профілі матриці завжди перетворюються на відносні колориметричні, що означає, що встановлюється відповідність між точками білого.